Автор: «Костянтин ДОРОШЕНКО»

Костянтин ДОРОШЕНКО

народився 1972 р. у Києві.

1994 р. закінчив історичний факультет Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. 2019 р. - випускник Асоціації Шкіл політичних досліджень Ради Європи, навчання у котрій включало семінари Стокгольмської Школи економіки. Публікувати дописи про українську культуру почав 1994 р., співпрацюючі з газетами “Культура і життя”, “Всеукраїнські відомості” (Україна), “Вільна думка” (Австралія). У 1995 - 1998 рр. працював редактором розділів “Люди” та “Суспільство” в першому українському глянці - часописі LOOKS International. Друкувався у виданнях “Фінансова Україна”, “Дзеркало тижня”, “День”, “ПіК”, “Публічні люди”, “Лівий берег”. 2000 р. працював редактором розділів “Культура” та “Суспільство” в українській редакції газети “Комерсант”, 2001 р. став редактором-засновником київського журналу “Афіша”, 2002 - 2004 рр. працював заступником головного редактора часопису “ПолітикHALL”, 2005 р. - першим заступником головного редактора часопису “Профіль - Україна”, 2005-2009 рр. - директором з розвитку групи проєктів “Телекритика” (нині “Детектор Медіа”). У 2014-2017 рр. був ведучим низки авторських культурологічних та суспільно-політичних програм на українському “Радіо Вісті”, зокрема - “Культ Дорошенка”, “Циніки”, “Елементарно”, “Така історія”. З 2019 р. - співзасновник та ведучий подкасту “Культура всього”, який нині є частиною проєкту “Українська правда”. Як критик та колумніст друкується у виданнях “Українська правда”, “Суспільне”, Support Your Art, ArtsLooker, Kyiv Post.

Дорошенко є куратором мистецьких виставок в Україні, США, КНР, Чорногорії, Киргизстані. В тому числі - в Національному художньому музеї України (2010 р. Київ), Національному художньому музеї ім. Г. Айтієва (2011 р., Бішкек, Киргизстан), Національному музеї Чорногорії (2020р., Цетинє, Чорногорія), в рамках ХХІV Всесвітнього форуму філософії права та соціальної філософії (2009 р., Пекін, КНР).

Виступав з лекціями про українське мистецтво в Університеті Вашингтона і Лі (2019, 2023 рр., Лексингтон, США), мистецьких інституціях України, Литви, Білорусі, Азербайджану. В якості продюсера реалізував книжкові проєкти “Папа і Україна” (Олександр Красюк, видавництво “Дуліби”, 2005 р.) про зв’язки папи Івана Павла ІІ з Україною та його ставлення до неї, “Повелителі двох материків” (Олекса Гайворонський, видавництво “Оранта”, 2007 р.) про історію Кримського ханату. Неодноразовий член журі Львівського форуму видавців.

Залучав сучасну українську літературу до мультимедійних мистецьких проєктів, зокрема - письменника Любка Дереша у виставці “Пурифікація” (Київ, 2004 р.).

2022 р. виступив редактором-упорядником видання Russian War Crimes на замовлення Офісу Президента України. Перша леді України Олена Зеленська представила його в США під час свого візиту до Вашингтону у липні 2022 р.

Книжки

2015 — «Кінець епохи пізнього заліза», Київ, “Лаурус”
2020 — «Кінець епохи пізнього заліза», видання друге, змінене і доповнене, Київ, “Лаурус”
2021 — «Арія Марії», Київ, “Лаурус”
2022 — «Russian War Crimes», Київ, “Лаурус”, PinchukArtCentre

Збірки

2018 — «Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище», Київ, PinchukArtCentre
2018 — «Кирил Проценко. Палкий», Київ, Мистецький арсенал
2020 — «Культура діалогу. Національний круглий стіл», Київ, “Фоліо”
2022 — «Українська мрія. 25 сходинок до суспільного щастя», Київ, “Саміт-книга”
2022 — «Сковорода і Ми», Київ, “Саміт-книга”

Передмови до книжок

2006 — Женішбек Назаралієв. «Фатальні маршрути», Київ, “Дуліби”
2018 — Вано Крюґер. «Коли я чую слово “культура”...», Київ, “Лаурус”
2019 — Петро Мідянка. «Стовп у центрі Європи», Київ, “Лаурус”
2020 — Вадим Яковлев. «Там, де починається територія», Київ, “Каяла”
2020 — Семен Широчин. «Архітектура міжвоєнного Києва. Урядовий центр і реконструкція столиці», Нью-Йорк, “Алмаз”
2023 — Олена Мордовіна. «О пів на смерть», Київ, “Каяла”

Відзнаки та нагороди

Рейтинг “Десять провідних арт-критиків України 2000-х” часопису Art Ukraine, 2011 р.
Гран-прі Інтернаціональної премії Ukrainian Event Award і перші місяця в номінаціях “Краща культурна подія” та “Краща творча концепція події” за мистецький проєкт “Фатальні стратегії”, 2011 р.
Рейтинг “П’ять найвпливовіших арт-кураторів в українському сучасному мистецтві” видання BIT.ua, 2012 р.
Рейтинг “Топ-25 впливових діячів українського арт-ринку” часопису “Фокус”, 2012 р.
Рейтинг “Топ-100 найвпливовіших діячів сучасного українського мистецтва” часопису Art Ukraine, 2012 р.
Премія імені Мікаела Мушфіга (Азербайджан) за зближення української культури з тюркомовними культурами, 2015р
Премія Novomedia Awards за відповідальну журналістику, Київ, 2015 р.

Стипендії:

2022 – двомісячна резиденція CFI media in Ukraine у м.Бухарест, Румунія